ВІТРИНСЬКА О. В., ЧЕРНИШОВ В. В. Протидія віруючіх євреїв політиці обмеження використання івриту в Україні в 1920-х роках.

 Повна версія (English,PDF)

    Предметом розгляду даної роботи є направлена на захист релігійної мови діяльність віруючих євреїв і методи уникнення заборони її використання.
    Протягом кількох століть національними мовами євреїв України були іврит й їдиш. Більшовицький режим передбачав знищення попередньої релігійної складової, а значить і івриту, як мови богослужіння та священних книг юдеїв.
    Автори проаналізували причини та джерела конфлікту влади з віруючими і служителями культу; визначили ініціаторів обмежень і тих, хто їх реалізовував; вивчили законодавчу базу антиюдейської політики. На законодавчому рівні іврит не був заборонений. Єврейський комісаріат лише оголосив його «реакційною мовою». Це означало, що давньоєврейська мова могла використовуватися для навчання лише як іноземна. Історія національної меншини була вилучена із шкільної програми єврейських шкіл, у курсі єврейської літератури твори вивчалися лише на їдиші. 
   Основна увага в роботі була приділена дослідженню ставлення учнів релігійних шкіл та їх батьків до заборони викладання івритом і способів продовження навчання релігійною мовою. Служителі культу, віруючі та учні єврейських шкіл писали скарги до органів влади і організовували страйки. Не дивлячись на те, що хедери та єшиви були заборонені на законодавчому рівні на початку 1920-х, деякі з них продовжували нелегально працювати до першої половини 1930-х років. Викладачі та учні декількох єшив емігрувати до Польщі.
   Написані давньоєврейською мовою книги вилучали з бібліотек і спалювали. Письменники, поети і драматурги не мали можливості публікуватися івритом. Багато з них емігрували.
   Протидія віруючих і служителів культу мала незначний результат. Лише в період нової економічної політики вони змогли добитися дозволу видавати книги давньоєврейською мовою.
   Ключові слова: юдаїзм, іврит, їдиш, комунізм, радянська влада, хедер, єшива.